Буринський міський ліцей №3 Буринської міської ради Сумської області

Пам’ятка для батьків на період канікул

Шановні батьки!

1. Зверніть увагу на небезпеку поширення простудних та вірусних захворювань в осінній період. При виявленні симптомів захворювання обов’язково звертатися до сімейного лікаря, забезпечити соціальне дистанціювання.

2.Перед кожною зустріччю дитини з вулицею не забувайте ще раз нагадати Правила дорожнього руху ( особливо це стосується користування велосипедом, роликами). Дуже важливо, щоб дитина не тільки запам’ятовувала, але й добре зрозуміла, що виконувати Правила дорожнього руху потрібно завжди і скрізь. Кращий спосіб навчання – це власний приклад у виконанні «дорожньої азбуки». Своєчасне прищеплення дитині навичок дотримання Правил дорожнього руху дозволить запобігти нещасних випадків на дорогах, зберегти найдорожче – життя і здоров’я.

3.Не дозволяйте доньці чи синові бути на вулиці без нагляду дорослих у вечірній та нічний час. (Після 21. 00).

4.Наголошуйте про те, щоб діти нічого чужого не брали та своєю поведінкою не створювали криміногенної ситуації (бійки, крадіжки, брутальна поведінка).

5.Слідкуйте за гігієнічними вимогами щодо харчування дитини (особливо це стосується вживання грибів).

6.Пам’ятайте про проблеми, які стоять перед сучасною молоддю: куріння, пияцтво, наркоманія (у зв’язку зі становленням характеру Вашої дитини, прийміть до уваги те, що ніхто з підлітків не застрахований від них). Особливо зверніть увагу на друзів дитини.

7.Не залишайте дітей без нагляду!

8.Не дозволяйте дітям гратися і кататися на ставках та річці.

9.Пояснюйте дітям, чому небезпечно грати в рогатки, стріляти з самопала, кидати ніж у ціль.

10.Попереджуйте самостійне перебування дітей біля річки і в лісі.

11.Ліки, отрутохімікати, пальне, тримайте під замком.

12.Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками.

Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя.

А щоб неждана мить не стала початком великої біди – потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Під час канікул відповідальність за життя та здоров’я дітей несуть батьки!

Комп’ютер: ворог чи друг?

Зараз у багатьох родин є комп’ютер. Якщо ним користуються дорослі, це означає, що рано чи пізно з цим дивом техніки познайомляться й діти, навіть якщо сьогодні вони – лише немовлята в пелюшках. Коли потрібно починати знайомити дитину з комп’ютером? Можливо, до певного часу варто заборонити їй навіть наближатися до нього? Чи навпаки, підштовхнути до ближчого знайомства?

Що кажуть батьки?
Страхи батьків щодо шкоди, якої комп’ютер може завдати здоров’ю дитини, не завжди є реальною загрозою. І навпаки, те, про що батьки навіть не замислюються, насправді може нашкодити дитині.

Наприклад, дехто й досі вважає, що монітор комп’ютера може бути джерелом радіації. Щодо сучасної техніки, про цей страх можна забути – це скоріше міф. Натомість реальна загроза – електромагнітне випромінювання. Його джерелом, як відомо, є будь-які електроприлади. Щоб уникнути ризику, монітор потрібно розташовувати задньою стінкою до стіни кімнати. Нахилятися над монітором теж не варто.

Ще одна реальна неприємність – електростатичне поле, яке притягує багато пилу. Тому в приміщенні, де знаходиться комп’ютер, потрібно регулярно влаштовувати вологе прибирання.

Що кажуть педагоги?
Комп’ютер може багато чого навчити дитину за однієї умови – його правильного використання. Не можна залишити дитину віч-на-віч з комп’ютером. Дитина дасть собі раду, але чи отримає користь від контакту з технікою? Навряд чи.

Натомість спеціальні програми та ігри для розвитку можуть бути дуже корисними дитині. Вибираючи гру для своєї дитини, не орієнтуйтеся лише на яскравість обкладинки. Програмний продукт насамперед повинен відповідати віку дитини.

Зазвичай програми та ігри розділені на категорії від 3 до 5 років, від 5 до 7, від 7 до 12. І навчальні, і розважальні програми можуть бути для дитини корисними.

Заняття за комп’ютером допомагають розвинути здатність до узагальнення і класифікації. За умови навчання без комп’ютера вони починають розвиватися лише з 6-7 річного віку. Під час правильно побудованих занять із комп’ютером дитина розвиває пам’ять та увагу, тренує і вдосконалює нові навички, поліпшує координацію рухів і мислення.

Що кажуть лікарі?
Перебування біля комп’ютерного монітора негативно впливає на зір дитини. Навіть у зовсім юному віці може виникнути так званий «комп’ютерний зоровий синдром», схожий на запалення: очі червоніють, з’являється відчуття «піску» в очах.

Якщо дитина має такі скарги після того, як посиділа перед монітором, краще порадитися з лікарем. Крім того, може погіршуватися зір у дітей, схильних до короткозорості.

Ще одна медична проблема – відсутність руху. Дитині потрібно багато рухатися – це необхідно для того, щоб нормально формувався скелет. Якщо ж змалку вона проводить багато часу нерухомо (або навіть у незручній позі), починаються проблеми з хребтом. Втомлюваність, головний біль – інші негативні наслідки тривалого сидіння перед комп’ютером.

Що кажуть психологи?
Необхідно стежити за тим, що дитина робить за комп’ютером. Вона має сприймати техніку як помічника. Джерелом інформації для дитини повинні залишатися її батьки, а не комп’ютер. Він лише допомагає закріпити отримані знання й навички.

Важливо те, щоб програми та ігри, за якими проводитиме час дитина, відповідали її віку. Жорстокість та агресивність у грі можуть погано впливати на дитячу психіку. Якщо дитина після занять за комп’ютером погано спить, плаче, у неї з’являються страхи – варто зупинитися з комп’ютерними уроками і пошукати причину неспокою.

Правильний підхід
Щоб уникнути небезпеки для здоров’я дитини, потрібно подбати про те, як вона сидітиме за комп’ютером і скільки часу проводитиме перед монітором. Оптимальний розмір екрану для дитини віком до 6-ти років – 15 дюймів, для школярів – 17 дюймів. Безпечна відстань від очей до монітора – 50-70 см.

Краще, щоб монітор був розташований нижче рівня очей. Добре, якщо освітлення буде натуральним, світло повинно падати зліва, у темний час стежте за тим, щоб світло лампи не потрапляло на монітор.

Для дитини зростом 90-100 см висота поверхні стола має бути 42 см, висота поверхні стільця – 24 см. При зрості 101-115 см ці показники мають бути відповідно 46 см і 26 см. Якщо зріст дитини від 116 до 130 см, оптимальна висота поверхні стола – 52 см, стільця – 30 см.

Дітлахам 3-4 років рекомендується проводити за комп’ютером до 30 хвилин на день, обов’язково робити перерву на 10-15 хвилин. Втім, деякі фахівці радять дозволяти дитині проводити перед монітором по 15 хвилин через день. Однак для засвоєння нового такий режим, звичайно, є не дуже зручним. Є й такі рекомендації: у 6-7 років діти можуть проводити перед комп’ютером без перерви до 10 хвилин, учні 2-3 класів – 15 хвилин, 4-6 класів – 20 хвилин, 8-9 класів – 25 хвилин, 10-11 класів – 30 хвилин.

А як же контроль?
Зрозуміло, що без комп’ютера майбутнє неможливе. Ізолювати дитину від нього – означає позбавити її можливості повноцінно інтегрувати у суспільство в дорослому житті. Але контролювати, як дитина використовує комп’ютер, теж необхідно. Для цього існують спеціальні програми (наприклад, «КіберМама»). Такі програми дозволяють обмежувати час, який діти проводять перед комп’ютером, а також контролювати їхні «пересування» в Інтернеті.

10 "золотих правил" виховання щасливих дітей

1.Стимулюйте інтелект дитини.
Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини . Тому - не гайте часу. Пізніше це зробити набагато важче.
2. Формуйте самоповагу.
Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати , що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.
3. Навчіть дитину спілкуватися.
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:
• щира любов до батьків дає відчуття захищеності;
• приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних;
• зовнішня привабливість: одяг, манери;
• можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників.
• Висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;
• Мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову.
4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.
Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.
5. Виховуйте відповідальність і порядність.
Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.
6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.
Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя . Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу"і "треба".
Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.
7. У кожної дитини має бути гарний друг.
Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири й поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей.
8. Будьте вимогливими.
Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги:дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.
Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.
9. Привчайте дитину до праці.
Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, заповніть їх життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху . Нехай вчаться долати труднощі.
10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.
Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки.

·Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

·Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

·Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

·Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

·Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

·Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
• Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
• Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми:

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків:

• Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.

• Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.

• Не застосовувати фізичні покарання.

• Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

• Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.

• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

• Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.

• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.