Як допомогти дітям упоратися з булінгом

Згідно з результатами різних опитувань, більшість дітей і підлітків стверджують, що в їхніх школах має місце булінг (усілякі знущання, цькування й залякування). Один такий шкільний розбишака здатний перетворити на справжній жах похід дитини на зупинку або її велику перерву у школі. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями.

Якщо ваша дитина піддається знущанню, є способи допомогти їй справитися з ним на що денній основі та зменшити його тривалий вплив. І навіть якщо знущання не є проблемою у вас вдома безпосередньо зараз, важливо обговорювати такі питання, щоб дитина була готова до всього.

Що таке булінг?

Багатьох дітей у свій час дражнили рідні брати, сестри або друзі. Якщо це відбувається в ігровій дружній формі, коли обидві дитини просто бавляться, такі образи, як правило, не завдають шкоди. Але коли словесні перепалки стають образливими, злими й постійними, вони перетворюються на знущання, тому їх необхідно припинити.

Булінг (шкільне цькування) – це навмисне знущання фізичним, вербальним або психологічним способом. Воно може варіювати від ударів, поштовхів, лайки, погроз і насмішок до вимагання грошей і цінного майна. Деякі діти знущаються, уникаючи, ігноруючи інших і поширюючи про них неправдиві чутки. Інші використовують електронну пошту, чати, миттєві повідомлення, соціальні мережі й текстові повідомлення, щоб насміхатись над іншими або кривдити їхні почуття.

Дуже важливо сприймати знущання серйозно, а не просто відмахуватись від них, як від чогось, що діти повинні подолати самі. Наслідки можуть бути найсерйознішими, зачіпати самооцінку дитини та її майбутні особисті стосунки. У важких випадках залякування призводять до справжніх трагедій.

Чому одні діти знущаються над іншими?

Діти знущаються один з одного з цілого ряду причин. Іноді вони насідають на інших дітей, бо їм потрібна жертва – той, хто здається емоційно чи фізично слабшим або просто поводиться або виглядає не так, як усі, – щоб відчувати себе більш важливим, авторитетним, популярним або впевненим у собі. Деякі бешкетники більші й сильніші за своїх «жертв», та це не завжди так.

Іноді діти знущаються з інших, тому що так вже робили з ними. Вони можуть думати, що їхня поведінка нормальна, тому що в їхніх сім'ях та оточенні всі постійно гніваються, кричать або обзиваються. Деякі популярні телешоу, здається, навіть сприяють насильству: людей виганяють, ігнорують або висміюють їхній зовнішній вигляд чи відсутність таланту.

Ознаки знущань

Якщо дитина не каже вам про залякування та знущання над собою або не має на собі видимих наслідків у вигляді синців чи травм, досить важко з'ясувати, чи відбувається це з нею насправді.

Але все ж є деякі ознаки. Батьки можуть помітити зміну в поведінці дитини, її занепокоєння або відсутність апетиту, сну, небажання робити те, що раніше подобалось і приносило задоволення. Коли дитина виглядає похмурою і пригніченою або засмучується швидше, ніж зазвичай, коли вона починає уникати певних ситуацій, наприклад, поїздки у громадському чи шкільному автобусі, це теж може бути ознакою існуючих у ставленні до неї знущань.

Якщо ви підозрюєте, що над дитиною знущаються, але вона не хоче зізнаватись у цьому, знайдіть можливість підняти це питання обхідними шляхами. Наприклад, ви можете побачити певну ситуацію на ТВ-шоу і використовувати її як початок розмови, спитавши дитину: «Щоти про це думаєш?» або «Як ти думаєш, що треба було зробити цій людині?». Це може допомогти вам у розмові перейти до таких питань, як: «А ти коли-небудь зіштовхувався з подібним?» або «Ти коли-небудь відчував таке?». Ви можете поговорити про свої схожі переживання в дитячому віці.

Діти повинні знати, що, якщо їх залякують, знущаються над ними або вони бачать, як це відбувається з іншими, – треба неодмінно порозмовляти про це з вами або іншим дорослим (учителем, шкільним психологом чи другом сім'ї), братом чи сестрою.

Допомога дітям
Якщо дитина розповідає вам про бешкетника, зосередьте увагу на комфорті та підтримці, не важливо, наскільки ви засмучені. Діти часто не хочуть розповідати дорослим про залякування, тому що відчувають себе ображеними та приниженими або турбуються про те, що батьки будуть дуже перейматись і хвилюватись.

Іноді діти думають, ніби це їхня власна вина, що, якби вони виглядали або вели себе по-іншому, то цього б не сталось. Іноді вони бояться, що, якщо розбишака дізнається, що вони комусь усе розповіли, то буде ще гірше. Інші побоюються, що їхні батьки не повірять їм чи не робитимуть жодних дій у цьому напрямі. Або ж діти хвилюються, що батьки змусять їх дати відсіч бешкетнику, якого вони бояться.

Хваліть дитину за те, що вона набралася сміливості порозмовляти про це. Переконайте її, що вона не самотня – багато людей отримують свою порцію знущань у певний момент. Підкресліть, що погано робить бешкетник, а не сама дитина. Переконайте сина чи доньку в тому, що ви придумаєте, як правильно зробити в цій ситуації, разом урахуєте всі тонкощі.

Іноді старший брат, сестра або друг можуть допомогти впоратися із ситуацією. Вашій доньці може бути корисно почути, як її старшу сестру, яку вона обожнює, дражнили через її зубні брекети і як вона впоралася з цим. Старший брат або друг може також дати деяке уявлення про те, що відбувається у школі або там, де трапляються знущання, і допоможе придумати краще рішення.

Сприйміть серйозно побоювання дитини, що знущання будуть ще гірше, якщо задирака дізнається, що ваша дитина розповіла про них. Іноді корисно звернутися до батьків бешкетника. В інших випадках варто в першу чергу зв'язатися з учителем або завучем. Якщо ви вже випробували ці методи і все ще хочете порозмовляти з батьками дитини-бешкетника, зробіть це в офіційних умовах, наприклад, у присутності завуча.

У багатьох країнах є закони і правила, що стосуються знущань. Дізнайтеся про подібні у вашому місцевому самоврядуванні. У деяких випадках, якщо у вас є серйозні побоювання із приводу безпеки вашої дитини, вам, імовірно, буде потрібно звернутись в органи правопорядку.

Поради дітям

Ключ до допомоги дітям у наданні стратегій, які навчать їх справлятися з повсякденними знущаннями, а також допоможуть відновити дитячу самооцінку й повернути почуття власної гідності.

Під впливом емоцій є спокуса запропонувати дитині дати відсіч задираці. Зрештою, ви гніваєтеся, що ваша дитина страждає, і, можливо, у дитинстві ваші батьки радили вам «постояти за себе», що ви успішно зробили. І ви переймаєтеся, що ваша дитина все ще потерпає від рук розбишаки.

Але важливо порадити дітям не відповідати на знущання бійкою або відповідними знущаннями. Це може швидко перерости в насильство, неприємності, травмувати когось із них. Замість цього найкраще піти від ситуації, поспілкуватися з іншими дітьми й розповісти про все дорослим.

Ось ще кілька стратегій для дітей, які можуть допомогти їм покращити ситуацію і своє самопочуття, зумовлене тим, що відбувається:

Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.

Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).

Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.

Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.

Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи.

​Простягніть руку допомоги

Удома ви можете знизити негативний вплив знущань. Навчайте дітей спілкуватися з такими друзями, які допомагають розвивати їхню впевненість у собі. Допоможіть їм знайомитися з іншими дітьми, відвідуючи різні гуртки чи спортивні секції. І знайдіть такі заняття для дітей, які допоможуть їм почуватись упевненими й сильними. Можливо, це буде секція самооборони, карате або тренажерний зал.

І пам'ятайте: якими б прикрими не були знущання для вас і вашої родини, є багато людей і способів вирішити цю проблему.

Поради батькам щодо безпечного використання мережі Інтернет

Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі батьки усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Варто прийти до розуміння, що батьки учнів несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в Інтернеті, як і на вулиці. Інакше діти можуть зіткнутися із цілком реальними негативними результатами віртуального спілкування. Через те, пропонуємо батькам ознайомитися з актуальною інформацією, для збереження здоров’я дітей.

5 простих правил для батьків

· Підвищуйте власну комп'ютерну та Інтернет-обізнаність.

· Опановуйте Інтернет разом із дитиною.

· Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це.

· Встановіть «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.

· Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

Що роблять в он-лайні підлітки
Підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в он-лайнові ігри. Вони активно використовують пошукові сервери для знаходження інформації в Internet. Більшість підлітків відвідували чат-кімнати, і багато з них брали участь у дорослих або приватних чатах.

Цікаві цифри, факти, події (за матеріалами наукових досліджень)

78% українських дітей старше 6 років користуються Інтернетом;
24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони;
9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони батьків;
8% батьків не знають, що їхні діти відвідують Інтернет-клуби;
27% дітей зізналися, що в Інтернеті з ними контактували незнайомці, третина з них пішли на контакт;
28% висилали фото віртуальним знайомим;
7% ділилися в Інтернеті інформацією про сім’ю.

Про інтернет-залежність

Підтримання здорового балансу між засобами розваг та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Internet зробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Internet для спілкування та он-лайнових ігор, означають, що багато дітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в он-лайні. Ось кілька порад, як можна допомогти вашим дітям встановити здоровий баланс між використанням Internet та іншими видами діяльності

· У розмові з дитиною, в якої є ознаки інтернет-залежності, важливо не протиставляти Інтернету реальне життя, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина безмірно захоплена іграми-стрілялками? Чудово, запропонуйте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомам самооборони тощо. Сходіть разом у спортзал, зіграйте в підходящу спортивну гру.

· Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису – цікавість! Добре знаючи свою дитину, ви обов'язково знайдете в навколишньому світі речі, які її неодмінно зацікавлять.

· Розробіть правила використання Інтернету. Постарайтеся встановити такі часові обмеження на роботу в Інтернеті, щоб у дитини залишався час для інших занять і, головне, для фізичної активності. Комп'ютер краще розміщати не в дитячій кімнаті, а в кімнаті для дорослих. Тоді у вас буде більше можливостей слідкувати за тим, що дитина на ньому робить.

· Обов'язково проаналізуйте свою поведінку – чи не занадто багато часу Ви проводите в Інтернеті? Адже діти прагнуть брати приклад зі своїх батьків.

Норми, визначені Міністерством охорони здоров’я України — час використання комп’ютера протягом тижня:

· 6 років — 30-45 хвилин;

· 7-11 років — 2 години, але не більше 1 години на добу;

· 12-14 років — 2,5 години, але не більше 1 години на добу;

· 15-16 років — 7 годин, але не більше 1 години на добу.

Як зупинити дитячу агресію

Батьки неодноразово стикаються з проблемою агресивності.

Останнім часом у батьків і педагогів з'явилося багато приводів говорити про небезпеку дитячої жорстокості. Підлітку важко боротися за авторитет, використовуючи тільки силу характеру і заслуги у дорослих. Зовсім недавно обговорювати можна було тільки бійки в шкільних коридорах, а зараз мова йде вже про те, що діти беруться за справжню зброю. З його допомогою легко з'ясовувати відносини не тільки у своїй компанії, але і з учителями. Часом справа доходить до трагедій. Як розпізнати дитячу агресію ще до того, як вона принесе свої гіркі плоди?

Багато батьків неодноразово стикаються з проблемою агресивності у власної дитини. Злість і гнів по відношенню до оточуючих можуть проявлятися як у ранньому віці,такі в старшому. Якщо у підлітка є схильність до жорстоких вчинків і грубим словами,з ситуацією необхідно розібратися.

На літніх канікулах багато дітей вперше стикаються з самостійністю. У дитячих таборах чи мовних школах їм належить налагоджувати комунікацію з такими ж дівчатами і хлопцями. Що ж можна зробити,щоб поїздка і для дитини,і для оточення пройшла благополучно.

Причини дитячої жорстокості

У першу чергу агресія – це вираз емоцій. Це можуть бути гнів, страх, бажання привернути увагу, захиститися або самоствердитися. Важливо відразу розуміти це саме так, а не як проблему, з якою необхідно впоратися. Проблема криється глибше.

Причинами для агресивної поведінки дитини є моральні складності, подолати які дитина не готовий. Наприклад, йому складно адекватно оцінювати реальність і спілкуватися, він відрізняється від інших або його дражнять однолітки. Все це є приводом для того, щоб "включити їжака" і використовувати злобу в якості самозахисту. Найбільш небезпечні такі сплески в місцях, де дитина знаходиться один, без батьків і сім'ї.

На дитячу агресію впливає і сімейна ситуація. Якщо батьки скандалять одне з одним в присутності дитини або з'ясовують стосунки рукоприкладством, не дивно, що дитина вибирає той же шлях. Такий образ поведінки стає нормою, він копіює модель сім'ї, принижуючи кривдників або проявляючи грубість по відношенню до інших людей.

Сильний вплив на розвиток дитячої ворожості надають два протилежних явища – гіперопіка і, навпаки, байдужість. Жодна з цих крайнощів не сприяє спокійному моральному стану дитини. Йому доводиться відбиватися від надмірної турботи або, навпаки, привертати до себе увагу поганими вчинками.

Таким же чином агресію можуть розвивати вседозволеність і нагромадження різних заборон. Коли можна все, людина не потребує прийняття рішень, не проводить аналіз перед здійсненням вчинку, а просто робить, що хоче. Тиранія не дає самостійно приймати рішення, а значить, вчить самовиражатися іншими способами.

Найчастіше агресивна дитина – це незадоволений собою і своїм життям маленька людина, яка відчуває страх і дискомфорт під час спілкування з іншими хлопцями, недоотримує щирою батьківської любові та підтримки і не впевнений у собі.

Як боротисяз дитячою агресією

1. Головне правило для досягнення будь-якого результату відносно дитини - безумовна любов!Важливо показувати синові або дочці,що це не залежить від життєвої ситуації і його вчинків. Необхідно обумовлювати те, що сталося,і робити зауваження,але ні в якому разі не можна шантажувати дитину любов'ю. Висловлюючи свої почуття,роз'яснюйте лише ситуацію,не переходьте на особистості,не ображайте і не принижуйте дитини.

2.Знайдіть спосіб,який допоможе їй виплеснути пристрасті. У кімнату хлопчика можна повісити боксерську грушу,у разі крайнього невдоволення дозвольте дитині вдосталь покричати. Ні в якому разі не намагайтеся "заглушити" його емоції, важливо саме пере направити енергію в мирне русло.

3.Не сваріться при дитині. Якщо ви розумієте,що з будь-ким з домашніх у вас починають кипіти пристрасті,проведіть бесіду за закритими дверима. Шукайте способи,щоб сімейні конфлікти не відбивалися на дітях.

4.Діліться досвідом. Розповідайте,як ви справляєтеся зі схожими ситуаціями зараз і як робили це в її віці. Чи не знецінюйте її проблеми, не називайте їх "дурними". Це може ще сильніше озлобити.

5.Обіймайтеся.Це ефективний спосіб зняти спалахи агресії. Через деякий час це дасть відчуття безпеки.

6.Розмовляйте.Не намагайтеся вибудовувати діалог у момент виплеску. Дайте їй охолонути і тільки потім обговоріть ситуацію,проговоріть причини та наслідки,поясніть,як боротися з емоціями в такі моменти.

7.Хваліть дитину. Коли вона отримує позитивні відгуки про себе і свою поведінку,вона прагне до гарних вчинків. Їй необхідно розуміти,що добре,а що погано.

8.Плутайтеся в думках. Встановіть чіткі межі дозволеного. Якщо один раз ви дитину покарали за погану поведінку,а в іншій раз спустили подібну ситуацію на гальмах - це неправильно.

9.Будьтеспокійні.Не впадайте у стан злоби разом із малюком. Вам важливо показати свою присутність і участь,а не застосувати силу і фізичні покарання.

10.Дайте дитині свободу.Кожній людині необхідно мати особистий простір,обов'язки,правила і можливості вирішувати завдання самостійно. Радьте,обговорюйте,діліться,але не намагайтеся "спростити життя" дитині,зваливши на себе всю відповідальність за її рішення.

Якщо ви зможете встановити з дитиною довірливі відносини і переконайте її у своїй безумовній любові,вам не доведеться боятися ні за його безпеку,ні за стан оточуючих її людей.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ ЦЬКУВАННЯ (як упоратися з булінгом)

Глузування та знущання над дітьми однолітків уже стали частиною шкільного життя. І з роками масштаби цього явища тільки збільшуються. На заході його прийнято називати булінгом. Багато батьків вважають, що булінг не така серйозна проблема, як вживання наркотиків, тютюну, чи алкоголю), проте його наслідки можуть бути дуже важкими та тривалими.

ЯК ПОВОДИТЬСЯ ДИТИНА, яка потерпає від булінгу:

Вона не хоче йти до школи, стала замкненою, має низьку самооцінку, майже весь час хоче бути сама, зазвичай не має друзів, проявляє агресивність, щоб захистити себе й помститися своїм кривдникам,втрачає інтерес до занять, які раніше любила, одяг порваний чи забруднений, приходить додому з синцями, просить більше кишенькових грошей.

Діти, які піддаються насильству,відчувають, що їх залякують. Тому вони можуть (особливо, якщо в родині кілька дітей) брехати або ж обмовляти сестру-брата, аби побачити реакцію батьків і уникнути покарання. Вони також можуть забуватися у віртуальній реальності чи губитися в комп'ютерних іграх, або ж в просторах Інтернету.

Більшість дітей соромляться зізнатись у тому, що над ними знущаються. Вони можуть нікому про це не розповідати. Якщо ваша дитина все-таки прийшла до вас по допомогу, поставтесь до цього серйозно. Якщо дитина вперше попросила про допомогу, але до неї не поставилися серйозно, вдруге вона вже до вас не звернеться. Якщо ваша дитина все-таки звернулась до вас,то чим ви можете їй допомогти:

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ:

Поговоріть з вчителем, не варто зразу конфліктувати з батьками кривдника. якщо вчитель не допоможе ,йдіть до директора.

Навчіть дитину неагресивних способів протистояння булінгу - нехай вона уникає кривдника , переключиться на спілкування з друзями або порозмовляє з кимось, хто міг би їй допомогти.

Допоможіть дитині діяти впевнено. Привчіть її ходити з розправленими плечима, дивитись іншим в очі, розмовляти чітко й голосно.

Не закликайте дітей вирішувати проблеми за допомогою кулаків. Дитина може постраждати під час бійки, потрапити в неприємності й поглибити конфлікт зі своїми кривдниками.

"Батькам жертви булінгу потрібно постійно говорити про особисті кордони. Як правило, жертвами булінгу стають ті діти, які не вміють будувати власні кордони. Тобто діти можуть не розуміти, що їм потрібно робити, коли на них починають кричати, і як на це реагувати. Потрібно бути сміливим, аби ці кордони озвучувати, наприклад:"Не кричи на мене! Мені це не приємно", "Не чіпай мене!", "Я не дозволяю мене торкатися!"і тому подібне. Дитина повинна розуміти кордони свого тіла і своїх емоцій, за які не можна переступати іншим". Батькам потрібно показати своїй дитині,як словами можна домовитися з кривдником і знайти в нього слабкі сторони, аби у подальшому такі випадки не повторювалися. В такому разі нападники, не бачачи у відповідь агресивної поведінки від дорослих, розуміють, що це не цікаво і не має сенсу.

Батькам важливо не втручатися в стосунки чужих дітей і не робити їм зауважень:Ви можете повідомити про проблему батькам цієї дитини і вони вже мають розбиратися із ситуацією. Тобто дитина має розуміти, що зауваження їй мають робити її власні батьки. Якщо дорослий, а, отже, фізично сильніший, вказує дитині на її неправильну поведінку, це може спровокувати зворотній ефект.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА НАПАДНИКОМ І ОБРАЖАЄ ІНШИХ

ЯК ПОВОДИТЬСЯ ДИТИНА: Діти, які ображають інших, частіше схильні:

Погано вчитися, палити та вживати алкоголь,скоювати злочини в майбутньому.

"Дітей, схильних до жорстокого поводження, стає дедалі більше. На це, здебільшого, впливають соціальні мережі і те, що вони там можуть побачити. Ці діти проявляють удома чіткий непослух щодо правил, які встановлюють батьки, ніби як нічого і нікого не бояться. Вони можуть бути не лише безстрашними, а й жорстокими".

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ:

Батькам, діти яких стали нападниками, варто пояснити наслідки жорстокої поведінки. Тобто до якого моменту це може бути невинна гра, а де вже вимагання грошей, штовхання, погрози, обзивання чи навіть побиття несуть серйозну відповідальність для кривдника. але якщо ваша дитина знущається над іншими зараз, це ще не означає, що вона буде робити в майбутньому. Батьки можуть допомогти дитині змінитись і почати добре спілкуватися зі своїми однолітками.

Ваша дитина може бути кривдником, якщо вона:

Не співчуває іншим, цінує агресивність,любить командувати,проявляє нахабство переможця,який не любить програвати, часто свариться з братами і сестрами., імпульсивна.

Що ви можете зробити,щоб допомогти дитині:

Поставтеся до цього серйозно. Не сприймайте булінг як щось тимчасове.

Якщо вас не хвилює, як це позначиться на вашій дитині, пригадайте про те , що страждає хтось інший.

Порозмовляйте з дитиною, дізнайтеся,чому вона ображає інших. Дуже часто діти так поводяться, коли відчувають смуток, злість, самотність або невпевненість. Іноді причиною такої поведінки стають якісь зміни вдома,у сім`ї.

Навчіть дитину співчувати іншим, поясніть їй. Як почувається той, кого ображають.

Спитайте себе, чи не ображають вашу дитину вдома. Дуже часто діти, які знущаються над іншими, самі стали жертвою знущання батьків або членів сім`ї

Часто дорослі, які говорять дитині, як правильно повести себе в таких ситуаціях, забувають виконувати ці правила у власному ж житті:

Серед дорослих також спостерігається булінг. Діти вчаться у дорослих і бачать, що погрожувати, обзиватися, кричати, штовхатися і таке інше – це нормальне явище. Тому діти можуть перейняти таку поведінку у стосунки зі своїми ровесниками.